Вірненький, вірнесенький, -а, -е., Ум. отъ вірний.
Гетьманський, -а, -е. Гетманскій. Візьміть мої гетьманськії клейноди, панове. Для обозначенія красоты. А був хороший із себе дуже: високе чоло гетьманське.
Десни́й, -а́, -е́. Правый.
Заїда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. заї́сти, -ї́м, -їси́, гл. 1) Заѣдать, заѣсть. Любощів ні заїсти, ні запити, ні заспати. 2) Заѣдать, заѣсть, загрызть (кого). 3) Губить, погубить, не дать жить. Чи я в тебе, моя мати, увесь хліб поїш, що ти мене, моя мати, та навік заїла. Старий став я: літа мої вороги заїли. Світ мені зав'язав, заїв мій вік рожевий. 4) Захватывать, захватить (чужое добро). Одні в одних достатки заїдають. Он мого полтинника заїла... А мого карбованця...
Наточувати, -чую, -єш, сов. в. наточи́ти, -чу́, -чиш, гл.
1) Нацѣживать, нацѣдить (изъ бочки). У нас у дворі є багато бочок з оливою, пійшла та й наточила.
2) Просѣивать, просѣять сквозь решето (зерно).
Побожно нар. Набожно, благочестиво.
Струна, -ни, ж.
1) Струна. Що скрипочка з васильочок, а струни із рути.
2) Cм. лун 3. Ум. струнка, струночка. Іде вона як струночка.
Устояти, -то́ю, -їш, гл. Устоять. Ніхто на ногах не встоїть.
Хвортеця, -ці, ж. Крѣпость. «Ріжте, бийте»! — на фортеці кричить Гамалія.
Шпичка, -ки, ж.
1) Заостренный конецъ, заостренная палочка.
2) Колючка на растеніи. К череді йшла — задрімала, на пеньки ноги позбивала,... на шпички очі повиймала.
3) Заноза.
