Вишкопиртуватися, -туюся, -єшся, гл. То же, что и вишкандибуватися (при игрѣ въ шалакву).
Жовтогаря́чка, -ки, ж. Раст. = жовтушка.
Зрожати, -жа́ю, -єш, сов. в. зроди́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Рожать, родить. Так його мати зродила. Ти учора ізвечора дитя зродила.
2) Родить, уродить. Як будуть сестро... ягоди зрожати. Прошу ж тебе, не цвіти красно, прошу ж тебе, не зроди рясно. Добра нивонька була: сто кіп жита зродила.
Карк, -ка, м.
1) Затылокъ, загривокъ. Єдин веде за чуприну, другий у карк б'є. Новц. карка вломити. Сломать шею. карка вигинати. Земно кланяться, низкопоклонничать. Александровск. у.
2) Верхняя часть шеи у вола.
Пришкандибати, -ба́ю, -єш, гл. Прійти, хромая. Насилу оце пришкандибав до вас, — слизько дуже йти.
Січ, -чі, ж. Сѣчь (запорожская). Січ — мати, а Великий луг — батько.
Таїти, таю, -їш, гл. Таить, скрывать, не обнаруживать. Нічого гріха таїти. Таїть у серці зло. Гріхів не тайте.
Талувати, -лую, -єш, гл.
1) Топтать. Свині город талують.
2) = нехтувати. Талувать, нехтувать одежину. Я тобі казав: не талуй віри.
Тарготіти, -гочу, -тиш, гл. = торохтіти. Круг (у гончара) тарготить.
Чмихнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ чмихати. Фыркнуть, подуть. То муцик, вирвавшись на двір, на голос гончих одізвався, чмихнув, завив, до них озвався. Фыркнуть отъ смѣха.
