Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поворкувати

Поворкувати, -ку́ю, -єш, гл. Поворковать. Виглянь, голубко, та поворкуєм, та посумуєм. Шевч. 141.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 226.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВОРКУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВОРКУВАТИ"
Відбаглувати, -лую, -єш, гл. Отстоять, спасти. Відбаглувати від смерти. Хотів був нашу собаку забрати, — ледві одбаглувала. Рк. Левиц.
Ді́жка, -ки, ж. 1) Ум. отъ діжа. 2) Кадка. Який батько, такий син — викрав з діжки сир. Ном. № 7137. Ум. Ді́жечка. К. ЧР. 273, Вас. 145. Cм. Діж, діжун.
Зво́дник, -ка, м. = звідник.  
Змолодіти, -ді́ю, -єш, гл. Помолодѣть. Все у природі немов змолоділо. Щог. Сл. 61.
Знаюка, -ки, об. Знатокъ. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Зобіжати, -жа́ю, -єш, зобіжда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. зобі́дити, -джу, -диш, гл. Обижать, обидѣть. Ніколи не зобіжав її. Мир. Пов. 123. Він і спершу її не поважав, а тепер буде зовсім таки зобіждати. Опат. 48. Хиба мене зобідила людина? К. Іов. 45. Як же ти міг так зобідить чоловіка? Грин. II. 72.
Нововірний, -а, -е. Относящійся къ новому ученію. Нововірні оповідання про світ широкий, про науку правди. К. Бай. 135.
Особне нар. = особе.
Причепливий, -а, -е. Навязчивый, придирчивый. Левиц. Пов. 146.
Тесачок, -чка́, м. Ум. отъ тесак.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВОРКУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.