Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поворкувати

Поворкувати, -ку́ю, -єш, гл. Поворковать. Виглянь, голубко, та поворкуєм, та посумуєм. Шевч. 141.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 226.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВОРКУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВОРКУВАТИ"
Довіря́ння, -ня, с. Довѣріе.
Затала́нити, -ню, -ниш, гл. Пріобрѣсть по счастливой случайности. Що вдень загорюєш, то за ніч прогайнуєш, а що заталаниш, — то музики наймаєш. Чуб. V. 479. Він і швець добрий, тільки що заталанить, то все й прогайнує. Г. Барв. 272.
Кланцатий, -а, -е. Зубастый. Желех.
Метри́чний, -а, -е. Метрическій.
Надрі́зувати, -вую, -єш, сов. в. надрізати, -рі́жу, -жеш, гл. Надрѣзывать, надрѣзать.
На́коржень, -жня, м. = накожень. Козелец. у.
Перепустити Cм. перепускати.
Погребний, -а, -е. Погребальный, похоронный. Погребна одправа.
Постинати, -на́ю, -єш, гл. Обезглавить, зарубить (многихъ): По всьому царству постинать малих дітей. Шевч. 638. Постинав їм голови. Чуб. II. 600.
Тютюкати, -каю, -єш, гл. Кричать тютю. Тютюкать добре навчився.... Як гукону було: ей, тю-тю-тютю! то аж листя з дуба посиплеться. О. 1862. II. 27.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВОРКУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.