Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поворкувати

Поворкувати, -ку́ю, -єш, гл. Поворковать. Виглянь, голубко, та поворкуєм, та посумуєм. Шевч. 141.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 226.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВОРКУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВОРКУВАТИ"
Босорка, -ки, ж. 1) = босорканя. Желех. 2) Лягушка, жаба. Вх. Уг. 228.
Брязкіт, -коту, м. Звукъ отъ металлическихъ вещей, звонъ, бряцаніе, бренчаніе. Наробив брязкоту, а він і прокинувсь. Н. Вол. у.
Буркувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу. Гн. II. 196. 2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує. Чуб. V. 690.
Забу́рний, -а, -е. Буянь. Він як п'яний, — страх який забурний. Міусск. окр.
Задріжа́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Задрожать. К. Іов. 19. Шевч. 118. Та повели до прийому — задріжали ніжки, ручки йому. Чуб. V. 1003.
Злига́тися, -га́юся, -єшся, гл. Сойтись, связаться. Котл. Ен. III. 57. Він непотрібно злигався з жидівкою. Стор. МПр. 146. Злигався я з діяволом. Шевч. 284.
Карватка, -ки, ж. = кавратка. Повна карватка ще торішньої дулівки. Кв. Старий, дуже вже старий! Як візьме в руки карватку, шоб напиться води, то і в руках не здоліє держать. Лохвиц. у. Слов. Д. Эварн.
Поодг.. Cм. повідг..
Придуркуватий, приду́руватий, -а, -е. Глуповатый, съ придурью. А чоловік був у єї придуруватий. Черк. у.
Товаришів, -шова, -ве Принадлежащій товарищу.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВОРКУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.