Виганяти 1, -няю, -єш, гл. Вы́бѣгать. Виганяв по всьому городу.
Відвійок, -йка, м., иногда во мн. ч. відвійки. Щуплое зерно, которое при вѣяніи падаетъ въ срединѣ между мякиною и полновѣснымъ зерномъ. Бідний (сіє) самий послід, уже одвійок од пшениці.
Єдва́бний, -а, -е. Изъ єдваба, шелковый. Ой возьми, мати, єдвабну хустиноньку. Панчішечки єдвабнії.
Золотник, -ка́, м.
1) = золотарь 1. Ой ходімо ж ми до ковальчика, до ковальчика, до золотника, покуймо ж собі мідяні човна, мідяні човна, золоті весла.
2) Раст. a) Potentilla tormenloides. б) Geranium sanguineum.
3) Золотникъ. Лихо приходить пудами, а сходить золотниками.
4) Матка. Примовляння, як підбірають животи, коли осунуться: «Золотий золотничку, стань собі на містечку; де поставив тебе отець і мати, тут тобі довіку стояти». Ум. золотничо́к.
Крамариха, -хи, ж. Жена торговца. Висока довгобраза крамариха, товстого крамаря жінка.
Ля́да III, нескл. = леда. Тільки о тім дівки дбайте, ляда кому не довіряйте. Ой щось мо ся розлучили через ляда кого. Ляда пліткам не ймай віри. Ляда біс чоловіка удре. Нехай мене ляда дурень в личко не цілує.
Манта́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Точить косу мантачкою. Косу мантачити. 2) Тратить, мотать.
Перемивати, -ва́ю, -єш, сов. в. перемити, -мию, -єш, гл. Перемывать, перемыть. Миски перемила.
Урод, -ду, м. = уро5кай. Уроди у вас ладнії?
Штил, -ла, м. Ударъ. Так не догнав, так навкидяча кинув кийка, — доброго штила в спину дав.
