Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поволока

Поволока, -ки, ж. 1) Ремни, шнурки на обуви. 2) Слѣдъ, оставленный тащимымъ предметомъ. Зрубали дерево і стали його волокти додому та й поробили поволоки, а лісничий поволокою вислідив. Павлогр. у. згрібають поволоки — послѣ протащеннаго, пронесеннаго сѣна сгребаютъ оставшееся по пути. Шух. I. 170. Ум. поволі́чка, поволо́ченька.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 225.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВОЛОКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВОЛОКА"
Говорушка, -ки, ж. 1) Ум. отъ говоруха. 2) мн. Родъ грибовъ.
Гребі́нча́стий, -а, -е. 1) = Гребенатий. 2) Гребі́нчесті у́ставки. — уставки съ особаго рода узоромъ, вышивкой. Kolb. І. 49. Cм. Гребіночка 2.
Зви́кнути, -ся и звикти, -ся. Cм. звикати, -ся.
Нишкати, -каю, -єш, гл. Шнырять.
Переїхати Cм. переїздити.
Полуднювати, -нюю, -єш, гл. = полуднувати. Ой перший раз обідаю, а другий раз полуднюю. Чуб. V. 807.
Попереманювати, -нюю, -єш, гл. Переманить (многихъ).
Пришелепкуватий, пришелепуватий, -а, -е. Пришибленный, придуроватый. Чуб. II. 623. Левиц. І. 323. Славна дівка на натуру, — пришелепкувата. Мил. 105.
Рівнісінько нар. Совершенно гладко, с. прямо, с. равно.
Ф'юкадло, -ла, с. Иволга, Oriolus galbula. Вх. Уг. 278.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВОЛОКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.