Верето, -та, м. = пілка 3.
Вуличний и вулишний, -а, -е. Уличный.
Дою́н, -на́, м. Удой? По два доюни 'дбувать. Такий доюн, що куди.
Колисати, -шу́, -шеш, гл.
1) Колыхать.
2) Качать въ люлькѣ. Теща дитя колисала. Колисала мама сина, свого чорнобривця.
Курити, -рю́, -риш, одн. в. курну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Курить. Отто Гонта з Залізняком люльки закурили. Страшно, страшно закурили! І в пеклі не вміють оттак курить. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є та люльку курить. 2) Дымить. Не курила, не топила, — на припічку жар-жар. 3) Пылить. Не кури бо так вимітаючи, — курить, як чорт дорогою! 4) Мчаться, подымая за собою пыль. Курить, як чорт од какаріку. Як ось... із Переяслава до Сомка гонець курить. 5) Кутить, пьянствовать. Троянці добре там курили: дали приманку всім жінкам, по вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам.
Мацінча́ Cм. маценя.
Об'їсти, -ся. Cм. об'їдати, -ся.
Паняти, -няю, -єш, гл. Погонять лошадь; направляться при ѣздѣ лошадьми. А куди поїдем? — Паняй побіля могили.
Свинець, -нцю, м. Свинець. Важка, мов свинцем налита.
Станиця, -ці, ж. = стайниця. Веде коня у станицю.
