Виганятися 2, -няюся, -єшся, сов. в. вигнатися, -женуся, -нешся, гл. 1) Изгоняться, быть изгнаннымъ. 2) Выгоняться, быть выгнаннымъ. Вівці виганяються рано вранці до ватаги. 3) Выталкиваться, вытолкнуться. Смок витягає воздух з цівки, а через те вода піднімається й виганяється геть. 4) Вырастать, вырости въ вышину. Григор вигнався такий, як тополя. Два дуби вигнались вище лип.
Видерти, -ся. Cм. видирати, -ся.
Висівчаний, -а, -е. Изъ отрубей сдѣланный.
Замекеке́кати, -каю, -єш, гл. = замекати. Москаль бодай би не козою замекекекав.
Існий, існісінький, існісінько. Cм. істний, істнісінький, істнісінько.
Канцур, -ра, м. Отрепье, кусокъ. До канцура. До остатка, дочиста, до конца, совершенно. Витоптала бісова душа увесь овес до канцура. Онучи чвахтили, хоч викрути, — до канцура помочились. Покрали усе до канцура. Забув усе до канцура. Ум. канцурок. Так той меч на канцурки і розскочивсь.
Німчити, -мчу, -чиш, гл. Онѣмечивать.
Падкати, -каю, -єш, гл. Хлопотать, ухаживать, заботиться, печься о комъ изъ любви къ нему. Мати падкає за дочкою. Падкається хазяїн коло коней, бо любе коні. Чого се ви, Катре, так падкаєтесь без спочинку?
Підсікатися, -ка́юся, -єшся, сов. в. підсіктися, -січуся, -че́шся, гл. О лошади: сбивать, сбить копыто или поранить ногу.
Рочок, -чка, м. Ум. отъ рік.
