Балачка, -ки, ж. Разговоръ, бесѣда; болтовня.

Долу́пуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. долу́патися, -паюся, -єшся. Доискиваться, докапываться. Люде й не долупуються, куди то гроші йдуть. Камен. у.

За́ки нар. Пока. Велю коням оброк дати, возниченькам постояти, заки мати прийде з саду. Мет. 226. Заки я схаменулась, — його вже й немає. МВ. (О. 1862. III. 60).

Згнітиѣти Cм. згнічувати.

Князів, -зева, -зеве Принадлежащій князю. Князева перва жінка. Рудч. Ск. II. 93.

Коса, -си́, ж. 1) Коса. От поберуть коси, та й пійдуть ніби-то косить. ЗОЮР. І. 287. Части косы: самая полоса называется полотно́, обухъ ея — прут, носокъ — писок, часть около писку — колос, конецъ острія — жало, пятка — п'я́тка, въ которой находится пупець, входящій въ ямку косовища; пятку придерживаетъ на косовищѣ желѣзное кольцо — пе́рстінь, а сверхъ того еще желѣзная заківка и деревянный пас-клин (клинъ). Шух. I. 169. 2) Коса, сплетенные волосы. Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дівка косу чеше. Н. п. 3) Только мн. ч. и въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ: коси. Волосы вообще. О. 1862. VIII. 49. Який він чудний: борода чорна, коси русяві. Радом. 4) Луковая плетеница, вѣнокъ, въ который вплетены луковицы. Вас. 204. 5) Селезенка. Коса свиняча, що коло печінки, довгенька. Ном. № 310. 6) = косарь 2. Вх. Уг. 246. 7) мн. = косарь 4. Вх. Лем. 427. 8) коса богоматерина. Раст. Hypericum, numifusum. Черк. у. Ум. кіска, кісонька, кісочка, ко́ска, косонька. По тра копи дівочка, по чотирі кісочка. Маркев. 68. Що суботи ізмивала і в кісоньку заплітала. Ув. косище. В тих багатих панків такі здоровецькі косища, неначе в кожної куделя на голові. Левиц. Кож. 22.

Повинорювати, -рюю, -єш, гл. Выискать (во множ.). Та тут хоч печериці і єсть, так за бісовою дітворою не вбачиш їх: як де нагибають, так і повиморюють. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Прийшлий, -а, -е. Будущій. Радив рушницю придбати добру на прийшлі часи. МВ. ІІІ. 144. Дай, Боже, діждати прийшлого року. Кременч. у.

Роскладати, -да́ю, -єш, сов. в. роскласти и розікласти, -кладу, -деш, гл. 1) Раскладывать, разложить. І виняв тельбухи з кишками, росклав гарненько їх рядами. Котл. Ен. роскласти воро́та. Вынуть жерди, которыми заложено отверстіе для воротъ, вынуть жерди въ розлогах (см ). Вх. Зн. 60. 2) Разлагать, разложить на составныя части. Учені люде зуміли роскласти воду на дві первітні частини. Дещо. 3) Раскладывать, разложить, развести (огонь). Чорт росклав огонь да й стереже його. Чуб. І. 45.

Станенька, станечка, -ки, ж. Ум. отъ станя.