Запобіга́ти 2, -га́ю, -єш, сов. в. запобі́гти, -біжу, -жи́ш, гл. 1) Предупреждать, предупредить, предварять, предварить. 2) Добывать, добыть, получить, достать; пользоваться чѣмъ. Неприступна панна сама запобігла Четвертинського. Запобігай світа, поки служать літа. Запобіг лиха. Запобіжиш його як золота, а не збудеш як ворога. Чого ти хотіла, того й запобігла. 3) Заискивать, заискать. Менший перед більшим запобігає. Сами люде мене запобігали. — ла́ски. Пріобрѣтать, снискивать, снискать расположеніе. То голота п'яна, мужичії діти, що не хочуть у вельможних ласки запобігти. Такої ласки можна і в цигана запобігти.
З'ї́житися, -жуся, -жишся, гл. Наежиться, нахохлиться.
Знаскока нар. Наскочивши, налетомъ.
Лозиня́чча, -ча, с. соб. Ув. отъ лозиння.
Надима́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. наду́ти, -дму, -ме́ш, гл. Надувать, надуть.
Паз, -зу, м. Пазъ.
Простяком нар. Напрямикъ, ближайшею дорогою. Він їхав до нас простяком, а не тим шляхом.
Скотити, -ся. Cм. скочувати, -ся.
Цінь I, -ні, ж. = цина.
Шепотун, -на, м. Говорящій шепотомъ.
