Війнути, -ну, -неш, гл. Подуть, повѣять. Хатина чепурно вибілена, тепла та ясна, тиха та щасна, війнула на його якимсь теплим духом. Cм. вінути.
Карафа, -фи, ж. Графинь. Ум. карафка, карафочка.
Мча́ти, мчу, мчиш, гл. Мчать. Проклятий мчить як вовк овечку. К. Куди їх мчить Анхизів син? Не раз сучка санки мчала — пословица, приводимая въ отвѣтъ на вранье или хвастовство и равнозначущая выраженію: ты разсказываешь небылицы, ты хвастаешься.
Орлиця, -ці, ж. = горлиця. Ой я вас, орлиці, за ті вісти скажу соколові живцем вас поїсти.
Розумно нар.
1) Умно, разумно. Наш отаман розумно порядкує. Він розумно відказав.
2) Понятно. Нічого було й не говорять, дивляться тілько одно на одного, а що на душі робиться, усе їм розумно. Нехай усім вам зробиться розумно, що се єдиний праведний Господь наш. Ум. розумненько, розумне́сенько.
Соняшно нар. Солнце свѣтитъ. На дворі соняшно.
Стрик, -ку, м. = стрий.
Удовж нар.
1) Вдоль. Було б вчити, як лежало поперек подушки, а як вдовж, то вже не помажеться.
2) Въ длину. Який вдовж — такий втовш.
Чванька, -ки, м. = чванько. Ой чия то парубчина, ой чия то чванька? Закрасила мама штани, — він каже: китайка.
Шморгатися, -гаюся, -єшся, гл. Дергаться (о веревкѣ, напр.).
