Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пекельник

Пекельник, -ка, м. Житель ада, чортъ. МВ. (КС. 1902. X.  Коли дивиться, аж покійний пан старий, того пана батько, дрова возе у пекло, а вони, пекельники, кажуть... Рудч. Ск. І. 95.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 105.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЕКЕЛЬНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЕКЕЛЬНИК"
Балабуха, -хи, ж. 1) = балабух 1. Шейк. 2) Шишка. Під плечем така балабуха. Зміев. у. Ум. балабушка, балабушечка. Чуб. ІІІ. 258. О. 1862. IV. 13.
Братина, -ни, м. = братуха. О. 1862. ѴІІІ. 25.
Гарель, -ля, м. = гаріль.
Дара́бчик, -ка, м. Кусочекъ. Загубив я дарабчик свічки. Гол. IV. 498. Дарабчик хліба. Вх. Зн. 14.
Лаґун, -на, м. Стволъ дерева въ нако́ті. Н. Вол. у. Cм. накіт.
Личи́на, -ни, ж. 1) Маска. 2) Бранное слово: образина. Дивися, пся його личина. Шевч. 501. Зла личина. Чортъ. О. 1861. II. 206.
Озерет, озере́д, -ду, м. = ожеред. Озеред соломи. Драг. 3.
Платтяний, -а, -е. Холщевый.
Спалахнути, -хну, -неш, гл. Вспыхнуть.
Шкура 2, -ри, ж. 1) Шкура, кожа. З одчого вола двох шкур не деруть. Ном. № 7472. Пошився в собачу шкуру. Ном. № 2910. Жвавий, аж шкура на ньому говорить. Ном. № 5764. В одну шкуру. Крайне настойчиво (хотѣть, добиваться чего). Чіпка розвередувався: «Їсти та й їсти, бабо!» В одну шкуру: «їсти!» Мир. ХРВ. 33. Затялись в одну шкуру: давай рощот! — і дав. Мир. ХРВ. 259. 2) Бранное: женщина легкаго поведенія. Ум. шкурка, шкурочка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПЕКЕЛЬНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.