Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пахнучий

Пахнучий, пахнючий, пахнющий, пахня́чий, -а, -е. Душистый. Пахнючий перець. Н. Вол. у. Ой ти, дівчино, ти пахнюще зілля. Чуб. V. 391. Пахнячий ладан до кадильниці. Гол.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 103.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПАХНУЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПАХНУЧИЙ"
Буяк, -ка, м. 1) = байрак. Встрѣчено только въ одномъ мѣстѣ, — не ошибка-ли? Ой не шуми, луже, зелений буяче. Мет. 92. 2) = бугай 1. Вх. Пч. II. 5. Гонить буяка на ярмак. Гн. І. 96. 3) мн. Раст. Vaccinium uliginosum. Радом. у.
Допива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. допи́тися, -п'ю́ся, -п'є́шся, гл. Допиваться, допиться. Допився вже...., що усю чисто худобу пропив. Рудч. Ск. II. 21.
Дурноля́п, -па, м. Говорящій наобумъ, не подумавъ.
Ковбасня, -ні, ж. 1) Колбасная лавка. 2) Мѣсто, гдѣ дѣлаются колбасы.
Меру́щий, -а, -е. Умирающій. Бжоли (сняться)... проти мерущого. Мнж. 161.
Нагрю́катися, -каю(чу́)ся, -каєш(чи́ш)-ся, гл. Настучать, нагремѣть, нашумѣться.
Насі́нний, -а, -е. Сѣменной, сѣменистый. Мнж. 186.
Обдурь, -рі, ж. Обманъ. Обдур'ю ти зо мною жила і на мої літа не оглянулась. Г. Барв. 87.
Прикроістий, -а, -е. О землѣ: не сыпучая, отпадающая при паханіи глыбами. Ровен. у.
Сивіти, -вію, -єш, гл. Сѣдѣть. У школі мучилось, росло, у школі й сивіть почало. Шевч.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПАХНУЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.