Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

позіхати

Позіхати, -ха́ю, -єш, гл. 1) Зѣвать. Протирав очі, позіхав, хрестячи рот за кожним разом. Левиц. І. 2) О вѣтрѣ: дуть по временамъ. Утомилась заверюха, де-де позіхає. Шевч.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 264.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗІХАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗІХАТИ"
Гадючин, -на, -не. Принадлежащій, свойственный гадюкѣ. Не лай гадючину матір. Чуб. II. 12.
Дали́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Отдалять.
Закла́сти Cм. закладати.
Знечев'я, нар. Неожиданно. Як ось знечсв'я вбіг Меркурій, засапавшися, до богів. Котл. Ен. II. 20. Собака знечев'я як кинеться на мене. Cм. нечевля.
Кращіти, -щію, -єш, гл. Быть лучшимъ? Дужче кращіє, як червоно. Полт. г.
Подолітати, -та́ємо, -єте, гл. Долетѣть (о многихъ).
Пороскрадати, -да́ю, -єш, гл. Разокрасть (многое).
Росквитатися, -та́юся, -єшся, гл. Разсчитаться, расплатиться, расквитаться. Як признався — росквитався. Ном.
Стиратися, -раюся, -єшся, сов. в. стертися, зітруся, -трешся, гл. 1) Стираться, стереться. 2) Истираться, истереться. Було трошки тютюну в кисеті, та стерлося на попіл. Харьк. Зовсім стерся полоз, — от-от треба викидати. Харьк. 3) Сражаться, имѣть стычки. Стали ся ляхи з козаками стиратися. Н. п.
Чухмарити, -рю, -риш, гл. = чухати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЗІХАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.