Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

позивака

Позивака, -ки, об. Сутяга. Ну й позивака ж він! Лохв. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 264.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗИВАКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗИВАКА"
Виздих, -ху, м. Падежъ (животныхъ). Уман. III. 1.
Волів Язик м. Раст. Digitalis grandiflora.
Замина́ха, -хи, ж. = лемішка.
Крубочки, -ків, мн. Родъ вышиванья. Kolb. Рок. І. 48.
Моска́ти, -ка́ю, -єш, гл. Бить; стучать. Коваль москає молотком. Вх. Зн. 37.
Поосідати, -даємо, -єте, гл. То-же, что и осісти, но во множествѣ.
Поторсати, -саю, -єш, гл. Подергать, потрясти; взять за грудь и встряхнуть. Поторсав жінку, а вона й скинула дитину. Канев. у.
Рострудити, -джу, -диш, гл. Раздавить, наѣхавъ. Мою сестру коні рострудили. Лебед. у.
Свекрів, -рова, -ве Принадлежащій свекру. Мил. 132. Ой запрягай свекрові коні. Мет.
Спідушка, -ки, ж. = спідка 3. Рк. Левиц.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЗИВАКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.