Вех м.
1) -ху Раст. Sium latifolium L.
2) -ха. Пономарь. Лотоцький! не думай, що ти граф Потоцький, бо ти вех села Бебех.
Запльо́вувати, -вую, -єш, сов. в. заплюва́ти, -люю́, є́ш, гл. Заплевывать, заплевать.
Заподі́яти, -ді́ю, -єш, гл. 1) Сдѣлать, причинить. Ні, ні, Господь не заподіє злого! Вівця! Що вона кому заподіє? — смерть собі. Наложить на себя руки. Сам собі смерть заподію. Смерть би собі заподіяв, як би гріха за те не було. 2) Подѣлать (колдовствомъ). Це їй так було заподіяно.
Захвабрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Захрабриться.
Кумцьо, -ця, м. Ум. отъ кум.
Маку́луватий, -а, -е. Неповоротливый, увалень.
Ріща, -щі, ж. Валежникъ. Ум. ріщечко. Які там дрова — ріщечко саме.
Тачівка, -ки, ж. = качалка. Та макогін ся женит, тачівка замуж ішла.
Толань, -ні, ж. Раст. Berteroa incana. Dec.
Характерствувати, -вую, -єш, гл. Колдовать, чародѣйствовать. Вже ворожитья, характерствує.
