Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

позлота

Позлота, -ти, ж. = позолота.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 265.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗЛОТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗЛОТА"
Буцьо, -ця, с. Дѣтск. Яблоко. О. 1862. IX. 118.
Вилюдніти Cм. вилюднювати.
Дбач, -ча́, м. Пріобрѣтатель, рачитель.
Жерть, -ти, ж. = жердь.
Кох, -ху, м. Корзинка? коробокъ? Дівчата танцюють з парубками — тільки одляски йдуть, а музиці так кох і наскидають грошей. Г. Барв. 58.
Кудкудакати, -дачу, -чеш, гл. Кудахкать. Хто хоче — сокоче, а хто хоче — кудкудаче. Ном. № 4959.
Перешматувати, -ту́ю, -єш, гл. Перервать.
Повідь II, -ді, ж. Разсказъ. Ой не чужую ж повідь повідаю, сам же ту полонку рубав, коня напував. Чуб. III. 298.
Поліняка, -ки, ж. = поліно. Він поліняку дров... приніс Г. Барв. 98.
Рогожина, -ни, ж. Рогожка, плохая рогожка. Мав я собі хорошую постіль, ой пуховую перину, а тепер я маю одним одну рогожину. О. 1862. V. 88.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЗЛОТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.