Белькотати, -чу́, -чеш, гл. Лепетать, невнятно говорить, бормотать. Язик.... белькотав. Показує ручкою і белькоче: мамо.... Бозя! «Тату!» белькотали — «тату, тату! ми не ляхи».
Бирь-бирь! меж? Призывъ для овецъ.
Нага́льність, -ности, ж. 1) Спѣшность. 2) Внезапность. 3) Бурность, порывистость.
Покінчити, -чу́, -чи́ш, гл. Окончить, закончить.
Риґувати, -ґую, -єш, гл. Дурно писать. Ото риґує, — такі карлючки, що й не розбереш.
Розблюватися, -лююся, -єшся, гл. Начать сильно рвать.
Сестрінич, -ча, м. = сестрінець.
Скочувати, -чую, -єш, сов. в. скотити, -чу, -тиш, гл. Скатывать, скатить, взваливать, взвалить. Скоти сей камінь наниз. Хотіли удвох скотити на віз того кабана..., а я його й сам скочу.
Стрішка, -ки, ж. Ум. отъ стріха.
Хайний, -а, -е. Опрятный, чистоплотный.
