Біловерба, -би, ж. Раст. Salix alba L.
Верг, -гу, м. Слой.
До-чми́ги нар. = до-шмиги. Тобі там буде не до-чмиги.
Лоски́ря, -рі, ж. Рыба: Blicca argyroleuca. Ум. лоски́рька.
Мина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. мину́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Проходить, пройти, миновать. Що буває, те й минає. Минають дні, минають ночі, минає літо; шелестить пожовкле листя. Як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе — як усе минає! Не зазнаю я роскоші, — вже й літа минають. Минули ті роки, що роспірали боки. 2) Проходить, пройти мимо. Хто йде, то минає, бо роду немає. Минули вже село, — знову поле. не минай корчма (употребляется какъ существительное). Пьяница. 3) Пропускать, пропустить. Сього не читай — минай. Богородицю так було поспіль прокажу, не мину й слова. Де був багатий жид і того не минали. Бодай мого сина на первій потребі первая куля не минула. 4) Обносить (чаркой). Як горілку п'ють, то мене минають, а як ся б'ють, то від мене починають. 5) Избѣгать, избѣжать. Що Бог навіне, того ніхто не мине.
Обморок, -ку, м. — бере́ кого́. Дурно кому. Мене обморок бере, такі млію... Руки, ноги трусяться.
Поздоровішати, -шаю, -єш, гл. = поздоровшати. Спасибі невістці, я за нею поздоровішала.
Роспад, -ду, м. Распаденіе.
Толочний, -а, -е. 1) Находящійся подъ толокою. Толошне поле.
2) Обращенный къ толок'ѣ, выходящій не на улицу, а въ противоположную сторону. За толошними ворітьми.
Щина, -ни ж., также и во мн. ч. щини. Урина.