Бучина, -ни, ж. Буковое дерево. Скажи зробити буковую труну. — Де ж тобі. мила, бучини узяти?
Верховий, -а, -е. 1) Верховой. Да сто коней верхових, а сімдесят возових.
2) с. м. Верховой; всадникъ. Послали верхового, щоб подав звістку. Дали проїхати верховим і ридванові.
3) верховий вітер. Сѣверовосточный вѣтеръ.
4) верхові вила. Вилы, которыми подаютъ сѣно на высокіе стоги и скирды.
5) верхова хата. Хата съ соломенной крышей, въ противоположность землянкѣ.
6) — хвиля. Гарасько ж на талан і диво якось до берега прибивсь. Чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила?
За́морозок, -зку, м. Первый осенній морозъ.
Засича́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Зашипѣть (о змѣѣ). Гадюка хоч не вкусить, то засичить.
Лупцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Бить, колотить. Хворостиною лупцює то по плечах, то по голові.
Мірко́ваний, -а, -е. Умѣренный, воздержанный.
На́пуст, -ту, м., напусть, -ти, ж. Попущеніе, наказаніе. Ти, царице, наша мати, напуст напустим: славне військо запорожське та й занапастила. Бог напусть напустив, діти так і вмірають. Господь напусть напустив: гадюки набралось у нас такого багато.
Плян, -ну, м. Планъ.
Поступування, -ня, с. Поведеніе.
Прищитися, -щуся, -щишся, гл.
1) Покрыться прыщами. Не поштрикала коржів, а вони й поприщились.
2) Харахориться. Та якого гаспида прищишся?
