Зві́льжити, -жу́, -жи́ш, гл. О морозѣ: ослабѣть. Як звільжить мороз, тоді поїду у ліс. Вже звільжив мороз.
Костельник, -ка, м. Католикъ. Постельники свою погибель чують.
Ми́ся I, -сі, ж. дѣтск. = миска.
Молоде́цтво, -ва, с. Жизнь парня, юношество, состояніе юношества. Покличте мені найменшого братіка, нєх я йому здам молодецтво своє і коника вороного, і сідельце золотев. Ой слухайте, бояре, де голубець гуде, там наш Андрієчко молодецтво здає.
Надлюдський, -а, -е. Сверхчеловѣческій. Йому, а не мені надлюдську силу дала природа. Надлюдська сила в його слові дикім.
Обмотувати, -тую, -єш, сов. в. обмотати, -таю́, -єш, гл. Обматывать, обмотать. То росплете, то круг шиї тричи обмотав (коси).
Пропійця, -ці, ж. Та, которая пропиваетъ. Пропійця, пропійця! пропила мати дочку на солодкім медочку.
Проучати, -ча́ю, -єш, сов. в. проучи́ти, -чу́, -чиш, гл. = провчати, провчити. Та велів зготовляти прутів пуки — мене проучати. Ой дай, жінко, нагая, проучити німчая.
Прямувати, -мую, -єш, гл. 1) Идти напрямикъ. Ні направо, ні наліво світ ніколи не звертає, а так собі наперед усе й прямує. 2) Направляться. Товариство на Січ прямувало. 3) Клониться. Куди воно йдеться і до чого воно прямує?
Хитнутися, -нуся, -нешся, гл. Одн. в. отъ хитнутися. Качнуться. (Іде) і не хитнеться, як стрілка. Головка хитнулась.
