Вирва, -ви, ж. Взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ. Оце писарь вирви хоче, тим зразу й не дає білета. За десятину землі панові одкосити дві, та ще вивезти десять купок гною, — то се вже гній буде вирва. Хотіла баба вирви, та усилу сама вирвалась. То Шеверенко Олекса, в перших брат Наталі, здумав вирви домагаться, як москаль медалі. Заморившись, запалившись кинувся із хати, молодую, як ведеться, Талю продавати.... Кинули мерщій півкіпник срібний на одплату. Три вирви в шию і міх кулаччя. У три вирви. Въ шею. І самого Енея-пана в три вирви вигнали відтіль.
Головина, -ни, ж. = голова. Порубали Ігнаткові усю головину.
Даши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Крыть кровлю.
Доброві́льно нар. Доброжелательно.
Допрік, -ку, м. Упрекъ, укоръ. Якими допріками палкими, якими гіркими його дорікала.
Ми́тний, -а, -е. Таможенный, мытный, пошлинный.
Небіль, -лю, м. Крупный камень песчаникъ (не битый).
Обувати, -ва́ю, -єш, сов. в. обу́ти, -бу́ю, -єш, гл. Надѣвать, надѣть обувь, обувать, обуть. Червоні чоботи обула. Він мене обував.
Роспліскуватися, -куюся, -єшся, сов. в. росплескатися, -щуся, -щешся, гл. Расплескиваться, расплескаться.
Скоро нар. 1) Скоро. Журба ж мене, моя мати, скоро з ніг ізвалить. 2) Какъ только, коль скоро, лишь только. Скоро жених і гості з двора, панночка в плач. Скоро забачив Мазепенкову ватагу, зараз узяв та й об'їхав її кругом. Ум. скоренько, скоресенько.
