Викорінювати, -нюю, -єш, сов. в. викоренити, -ню, -ниш, гл.
1) Искоренять, искоренить, вырывать, вырвать съ корнемъ. Що там (на городі) було пирію! Я як пійшла, як стала, як стала, дак і сапою, і граблями, і руками.... так усе викоренила.
2) Совершенно истреблять, истребить. Викоренив їх імення на всі вічні роки.
Гойдати, -даю, -єш, гл. Качать, колыхать. Дивлюся на височенну сосну. Вітер нею гойдає. Сонце гріє, вітер віє.... на калині одиноке гніздечко гойдає. Сміється козак, коня сідлаючи, плаче дівчина, дитину гойдаючи.
Дарморо́с, -су, м. Раст.: лицій, Lycium barbarum.
Ладити, -джу, -диш, гл. = лагодити 1 и 2.
1) На вдовина сина шибеницю ладять. Неня з кухарками ладять страву.
2) Ой зацвіла калинонька в лузі, вломилася поличенька в плузі. Ой чи мені поличеньку ладити, чи до дівчини на зальоти іти?
Оскромаджувати, -джую, -єш, сов. в. оскромадити, -джу, -диш, гл.
1) Обскабливать, обскоблить, оскресть. Щуку... оскромадила. Оскромадила моркву.
2) Обгребать, обгрести. Оскромадили стіг.
Писак, -ка, м. 1) = писака. Мудрий писак і пером так не може списати. 2) Родъ рѣзца, долотца, стамески, употребляемый для вырѣзыванія орнаментовъ на деревѣ (на ступицахъ колесъ) или металлѣ (въ курительныхъ трубкахъ). 2) Родъ желѣзной печати съ орнаментомъ: раскаливъ её, бочаръ выжигаетъ орнаментъ на своихъ издѣліяхъ.
Помилитися Cм. помилятися.
Різовини, -вин, ж. мн. Опилки.
Розшумуватися, -муюся, -єшся, гл. Начать сильно пѣнить.
Сороміцький, -а, -е. Безстыжій, безстыдный, срамной, неприличный, похабный. Сороміцькі пісні.
