Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

причинець

Причинець, -нця, м. Зачинщикъ, виновникъ. Закр.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 452.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИЧИНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИЧИНЕЦЬ"
Азія́т, -та, м. 1) Азіатъ. 2) Варваръ, жестокій человѣкъ. Харьк. г.
Бованячити, -чу, -чиш, гл. = бованіти. Дивлюсь — щось бованячить під селом.
Дотовпля́тися, -ля́юся, -єшся, гл. = дотовплюватися.
Либа́к, -ка, м. Работникъ, собирающій нефть съ поверхности воды. Желех.
Лож, -жі, ж. Ложа, прикладъ ружья. Шух. I. 229.
Оцаритися, -рюся, -ришся, гл. Воцариться, поселиться. Пан наш був оцаривсь собі у нашій хаті. Харьк. г.
Поміркувати, -ку́ю, -єш, гл. Подумать, поразмыслить. Лучче ж поміркую, де то моя Катерина. Шевч. 79. Своїм розумом поміркувать. ЗОЮР. І. 174.
Свекронько, -ка, м. Ум. отъ свекор.
Стороженька, -ки, ж. Ум. отъ сторожа.
Стрелити Cм. стріляти.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИЧИНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.