Блудити, -джу, -диш, гл.
1) Блуждать; сбиваться съ пути. Не ходи, не блуди понад берегами. Ляше, он блудиш! — Єднаково їздити. Ми блудили цілий ліс.
2) Заблуждаться, ошибаться. Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби.
3) — словами. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре.
Видрібцем нар. Мелкими шажками. Видрібцем виступати.
Зава́блювати, -люю, -єш, сов. в. зава́бити, -блю, -биш, гл. Приманивать, приманить.
Зага́ркатися, -каюся, -єшся, гл. Заговориться. Загаркався з людьми, та й забув, ню теща жде.
Знаємість, -мости, ж. и пр. = знайомість и пр.
Негожий, -а, -е. Негодный, нехорошій. Ой негожа в кутку вода. На тобі, небоже, що мені негоже.
Повсегда, повседа, нар. Всегда.
Протюпати, -паю, -єш, гл. Пройти мелкими шажками; проѣхать медленно.
Словесний, -а, -е. Словесный. Хто з ним на прю словесну стане.
Стрим, -му, м. Удержъ. Cм. упин. Нема стриму вдовиному сину.
