Верхів'Я, -в'я, с.
1) Вершина; верхушка дерева. Бог узяв.... рукою того дуба за верхів'я,
2) Волоса на головѣ, хохолъ. Мужик попав коваля за верхів'я і давай йому метелиці давати.
Замуркота́ти, -чу́, -чеш, гл. 1) Замурлыкать. 2) Забормотать. Той щось замуркотав, — чуть, лається ще.
Зана́дто нар. Слишкомъ, черезчуръ. Глядіть, щоб часом уже занадто великою не була. Не вже занадто солодкий буде.
Зерни́на, -ни, ж. Одно зерно, зернышко. Ум. зернинка. Ні одної зернинки не осталось.
Каліченька, -ки, об. ум. отъ каліка.
Ку! меж. = куку! А зозуленька — як ку, так ку! А соловейко — як тьох, так тьох!
Наму́чити, -чу, -чиш, гл. Намучить, измучить.
Папірка, -ки, ж.
1) = папірець. Папірки в руках держали. Приніс соцький якусь папірку від мирового.
2) Кредитный билетъ.
Розмикати, -ка́ю, -єш, сов. в. розімкнути, -ну, -неш, гл. Растворять, растворить, открывать, открыть. Я розімкнув портмонет, то й видно було, що грошей чимало у мене.
Хортеня, -няти, с. Борзой щенокъ. Навела хортиця хортенят.
