Безголовий, -а, -е. 1) Не имѣющій головы.
2) Безумный, безсмысленный. Мовчати б вам. то й то б уже був розум: здавалось би, що й ви не безголові.
Безживність, -ности, ж. Безжизненность.
До́нін, -на, -не. Принадлежащій дочери.
Заяри́нитися, -нюся, -нишся, гл. Въ загадкѣ: Звечора заяринилось, а к світові засандричилось. (Діжа з кістом).
Зблякува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Поблекнуть. Біле личко не зблякує, а ні чорні брови.
Зрожати, -жа́ю, -єш, сов. в. зроди́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Рожать, родить. Так його мати зродила. Ти учора ізвечора дитя зродила.
2) Родить, уродить. Як будуть сестро... ягоди зрожати. Прошу ж тебе, не цвіти красно, прошу ж тебе, не зроди рясно. Добра нивонька була: сто кіп жита зродила.
Мизка́ 2, -ки, ж. Мездра на кожѣ, мякоть во внутренности тыквы.
Назнаро́шки, назнаро́шне, нар. Нарочно, съ умысломъ.
Пострянути, -немо, -нете, гл. Застрянуть, увязнуть (о многихъ). Тут, брате, коні не потягнуть нехай там будуть хоч які..., — де-де, а тут вони пострягнуть.
Прижити, -живу, -веш, гл. Прижить (дитя). Жила, жила удівонька та на край села, та прижила та удівонька сина сокола.
