Дово́дити, -джу, -диш, сов. в. довести́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Доводить, довести. От як раз дід довів гайдамаку до тиєї хати. 2) Допускать, допустить, доводить, довести. Нехай Господь скарає того, хто довів до того. Бог його зна, до чого мене Бог доведе. А чи довго матір та ще й доору довести до того, що повірить усьому, що їй стануть росказувати. Нe довести́. Не допустить, не привести. Не доведи мене до сього, Господи! 3) Только несов. в. Предводительствовать. Швачка їми доводив. 4) Доказывать, доказать. Галілей став доводити, що Коперник не дурень і не єретик. А я йому довожу, що все одно. Прокіп мене розважає, доводить мені, що се лихо дочасне. 5) Довести́ до згу́би. Погубить, довести до гибели. Одарка заплакала слізьми та й почала росказувати все: як її замикали на ніч саму у горницю, як страхали і били, як до згуби довели. 6) — до кра́ю, д. краю. Окончить, довести до конца. Доведу уже до краю, доведу, — спочину. Треба краю доводити. 1) — до пуття́. а) Сдѣлать какъ слѣдуетъ. б) = Доводити до розуму. Не довів тебе до пуття. 8) Дово́дити до розуму. Воспитывать. Батько щоб навчав та до розуму доводив. Не той тато, що сплодив, а той, що до розуму довів. 9) Довести́ свого. Поставить на своемъ. Жене б він такеньки не обійшов: я б йому довела свого, побачив би він. 10) — сорома́. Надѣлать сраму, пристыдить. Се чужа сторона доведе сорома.
Запіра́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. запе́ртися, -пру́ся, -р́ешся, гл. Запираться, запереться. Зійшло сонце; Україна де палала, тліла, а де шляхта, запершися, у будинках мліла.
Зіно́вать, -ті, ж. Раст. Cytisus biflorus L. С. austriacus.
Качатина, -ни, ж. Утиное мясо. Та казала собі снідання дати, снідання дати все гусятину, єї подружечки — все качатину.
Купило, -ла, с. Деньги (шуточно). Купив би, та купило притупим.
Мо́дло, -ла, с. 1) Модель; образецъ; шаблонъ. Криводушної прихильности ви модло. 2) мн. мо́дла. Снарядъ, которымъ отмѣчаютъ пильщики или плотники толщину имѣющей быть выпиленной доски.
Набубня́віти, -вію, -єш, гл. 1) = набубні́ти. Уже горох добре набубнявів, — пора садити. 2) О древесныхъ почкахъ: раздуться предъ тѣмъ какъ распуститься. Бруньки набубнявіли на вишні, а де-не-де і листочки роспускає.
Неодмовний, -а, -е. Безотговорочный.
Опанування, -ня, с. Овладѣніе, захватъ.
Устоньки, -ньок, усточка(ки), -чок, с. мн. Ум. отъ уста.
