Авже́ж, нар. 1) Да, конечно, разумѣется. Чи ти був там? — Авжеж! 2) Вѣдь. Авжеж ти знаєш про це! 3) Ироническое: какъ-разъ! Дай табаки! — Авжеж!
Викрут, -ту, м. Уловка, увертка. Хто має викрути, не піде в некрути.
Відписати Cм. відписувати.
Гидючий, -а, -е. Отвратительно гадкій. отвратительно мерзкій, крайне плохой. Таке гидюче, що й глянути на його не хочеться.
Зго́джуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. зго́дитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Соглашаться, согласиться. «Сідай з нами!» — І той згодивсь — сів та й полетіли. А я хлопець гарний був, до жінки згодився. 2) Уговариваться, уговориться, условиться. 3) Мириться, помириться, жить въ мирѣ, согласіи. Невістки якось між собою добренько згоджаються, а се в нас рідко бува, щоб мирились. 4) Пригодиться. Не плюй у колодязь: згодиться води напиться.
Налови́ти, -влю́, -виш, гл. Наловить. Наловили... риби.
Поодноборонь нар. Въ одну борону.
Харпацтво, -ва, с.
1) Бѣдность, нищенство.
2) соб. отъ харпак. Ти з своїм загоном пужни сотниківське харпацтво.
Хтем, -му, м. Въ выраженіяхъ: у хтему, до хтему. Совершенно, до-чиста. Вони як прибігли, то вже у хтем хату рознесли.
Шо мѣст. = що. Не все ж Біг дарує, про шо люд міркує.
