Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

постеління

Постеління, -ня, с. Тюфякъ, перина. Вх. Уг. 262.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 369.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСТЕЛІННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСТЕЛІННЯ"
Дупча́стий, -а, -е. = дуплинастий. Стояв дуб дупчастий. Мнж. 151.
Е меж. Э. Е, ні, пані, не дам. Рудч. Ск. І. 68. Е, вже на мене зуби гострять. Ном. № 9557.
Повигрібати, -ба́ю, -єш, гл. = повигортати.
Позахоплювати, -люю, -єш, гл. Захватить (во множествѣ). Де краща земля, то багачі позахоплювали. Харьк. у.
Пошерхнути, -ну, -неш, гл. О кожѣ человѣка: сдѣлаться шероховатой.
Строкарь, -ря, м. Нанятый на срокъ рабочій. Хотин. у.
Схнути, -хну, -неш, гл. Сохнуть. Моя душа переболіла; моє серце ахне. МВ. ІІ. 41.
Удовиця, -ці, ж. Вдова, вдовушка. Та йшов козак до дівчини, — зайшов до вдовиці. Мет. 53. Ум. удовичка. Рудч. Ск. I. 22.
Цв'ягнути, -гну, -неш, гл. = цвигнути. Фр. (Желех.).
Цюнечка, -ки, ж. Собачка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОСТЕЛІННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.