Бурта, -ти, ж.
1) Груда, куча (продолговатая). Цілі бурти огірків лежять.
2) Насыпь, холмъ, бугоръ. Із трупів бурти насипає. Біжить вона (вода) з крутих бурт у глибокі долини. Очі бігають з ниви на ниву.... з яру на зелені бурти. Розривають бурти снігу та вибірають задубілих (людей).
3) Насыпь, изъ которой добываютъ селитру.
4) Цѣпь косцовъ.
5) = бурса 3.
6) Въ игрѣ въ булку наз. буртою, если кто изъ играющихъ прибьетъ шаръ къ берегу. Я на тебе вже нагнав десять бурт.
Вивішник, -ка, м. Раст. Geum urbanum L.
Відпорина, -ни, ж. Шесть, которымъ отталкиваютъ неводъ на глубину.
Кінцевий, -а, -е. Конечный; послѣдній въ концѣ. На кінцевій тальбі кладе керманич... лише одну керму.
Ми́ска, -ки, ж. 1) Миска, родъ глубокой тарелки. Хоч того самого, аби в другу миску. Із нехочу ззів три миски борщу. 2) Въ маслобойнѣ: посуда, въ которую стекаетъ выжатое конопляное масло. Ум. мисочка.
Опинка, -ки, ж. Родъ шерстяной полосатой плахти или запаски.
Пошарпати, -паю, -єш, гл.
1) Изорвать, растерзать. Торбинку пошарпали на шматки.
2) Потрепать, потерзать, потормошить (кого). Зацькувала псами, пси її дуже пошарпали.
Стрітення, -ня, с. Праздн. Срѣтенье Господне 2 февраля. На стрітення зіма з літом пострічаються.
Тарантля, -лі, ж. Тарантулъ.
Чечуга, -ги, ж. 1) Рыба: стерлядь, Acipenser ruthenus. Рибка чечуга плаває доволі. 2) Свинья.
