Вичунювати, -нюю, -єш, сов. в. вичуняти, -няю, -єш, гл. Оправляться, оправиться отъ болѣзни, выздоравливать, выздоровѣть. Занедужала. Бачить, що не вичуняє і кличе батька. Нездужає Катерина, ледве-ледве дише.... Вичуняла, та в запічку дитину колише.
Ґніт, ґнота́, м. Фитиль, свѣтильня. Святі та божі: свічки поїли, на ґнота засіли. Та згоріла лояночка від ґнота до ґнота. Ні ґнота́ нема́. Нѣтъ ничего. Ум. Ґно́тик. Ув. Ґноти́ще. Здоровий ґнотище: карасини багато вигоряє.
Заворожи́ти, -жу́, -жиш, гл. 1) Заворожить, заколдовать, заговорить. Чого се ти сидиш як заворожений? Ти не втомився? 2) Поворожить, начать ворожить. Заворожи мені, волхве, друже сивоусий! Ой заворожи, да превражая бабо, де козацькії гроші?
За́чужа нар. Вчужѣ. Зачужа жаль.
Мі́цька, міцьковий и пр = мицька, мицьковий и пр.
Наткнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Наткнуться, натолкнуться. Шукаю, шукаю... Господи б хотілось заїдать хоть що небудь! Та оце й наткнувсь на таке потне, що так і заснув, Богу не молившись...
Незгодонька, -ки, ж. Ум. отъ незгода.
Опара, -ри, ж. Опара для печенія хлѣба.
Примерки, -рок, ж. мн. Сумерки.
Харло, -ла, м. Ругательное слово. Чортів харло! я дам тобі роменського табаку понюхать.
