Вертатися, -таюся, -єшся, сов. в. вернутися, -нуся, -нешся, гл.
1) Возвращаться, возвратиться, воротиться. Вернітеся, літа мої, хоч до мене в гості. Не вернемось, не вернемось, не знаєм до кого. Щоб ти туди не дійшов і назад не вернувся.
2) вернеться світ кому. Голова у кого кружится. Лежать наша Тетяна, вернеться їй світ.
Гишпанка, -ки, ж. Испанка.
Гуся́чка, -ки, ж. 1) Гусиный пометь. 2) Раст. Potentilla anserina.
Дя́дя, -ді, м. Дядя. Бігла теличка та з березничка та до дяді в двір. «Дай, дядю, пиріг!» Зробив дядя, на себе глядя.
Зобгати, -га́ю, -єш, гл. = зібгати. Чоловік ніс під плечем зобганий кожух. Дочитавши, Єремія зобгав у жмені лист. Не бгай же гнізда у діброві, а зобгай же гніздечко в степу край дороги.
Каменіти, -ні́ю, -єш, гл. Окаменѣвать. Я мов камінь той каменію. Вона каменіла, дивлячись на все те.
Незмінно нар. Неизмѣняемо; неизмѣнно.
Оброслий, -а, -е. Обросшій.
Струпішати, -шаю, -єш, струпішіти, -шію, -єш, гл. Разложиться. Лежить козак молоденький, на нім тіло почорніло, а від вітру струпішіло.
Штахети, -хет, ж. Рѣшетка, рѣшетчатая ограда. Перед двором великий пляц, штахетами обгороджений. Кватиря Серединських стояла серед саду, що був одгороджений од княжого тільки невеличкими зелено помальованими штахетами. Ум. штахетки. Перекинувсь півником, таким червоненьким, та й сів на штахетках перед замками.
