Дова́люватися, -лишся, -єшся, сов. в. довали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Добираться, добраться, дотаскиваться, дотащиться. Коли б же нам до города довалитися, ой час гному отаману поклонитися. Як нам до пекла досолитись? 2) Набрасываться, наброситься на ѣду. Ото доваливсь до миски, як свиня до корита. Доваливсь, як віл до браги.
Дошива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. доши́ти, -ши́ю, -єш, гл. Дошивать, дошить.
Лю́ля, -лі, ж. = колиска. Вже твоя дитиночка у люлі кричить. Ум. люлечка.
Мотору́ха, -хи, ж. Живая, дѣятельная женщина, воструха.
Набендю́житися, -жуся, -жишся, гл. Надуться. Чого то вже так набендюжився?
Накупи́тися Cм. і. Накупатися.
Настачати, -ча́ю, -єш, сов. в. настачити, -чу, -чиш, гл. Припасать, припасти, приготовлять, приготовить, доставлять, доставить вдоволь. Усе то настачили... ніженські міщане. По десять разів на день їси і хліба тобі не настачиш! Не настачуть мої руки на трьох дітей і на його. — Чого чорт плаче? — Що панам людей не настаче.
О I меж.
1) О! О друже мій добрий, друже незабутний!
2) Вотъ. О! о! дивись, як хороше!
Пожадати, -да́ю, -єш, гл. Сильно пожелать.
Проробляти, -ля́ю, -єш, сов. в. пророби́ти, -блю́, -биш, гл. Нести, понести убытокъ при работѣ. Іде на степи, думка — заробе, аж і своє проробля.
