Батькувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Бранить, задѣвать бранью отца. Вона як подивилась, давай його батькувати: «Ти, каже, сякий-такий сину!..».
2) Быть отцемъ. Быть посаженнымъ отцемъ.
3) Быть начальникомъ; дѣйствовать въ качествѣ отца. Батьку козацький, славний лицаре! Доки тобі тута пустувати? Час пора йти на Вкраїну батькувати...
Злести́ти, -щу, -стиш, гл. — кого́. Подольститься къ кому, обойти кого лестью. Ти хочеш мене злестити, а потому одурити.
Зузити Cм. зужувати.
Настоянка, -ки, ж. Настойка.
Причинити, -ся. Cм. причиняти, -ся.
Причільник, -ка, м. Часть очіпка (охватывающая лобъ?)
Роз'яряти, -ря́ю, -єш, сов. в. роз'яри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Разъярять, разъярить. І роз'ярив дружину злую побить Енеєвих прочан. 2) Разжигать, разжечь. В його душі Вожу искру Господь роз'яряє.
Світленько, світлесенько, нар. Ум. отъ ii. світло.
Тарахнути, -ну, -неш, гл.
1) Стукнуть, бросить съ шумомъ на землю.
2) Ударить. Яким тарахнув кулаком по столу.
Уклоняти, -няю, -єш, сов. в. уклони́ти, -ню, -ниш, гл.
1) = уклонятися, уклонитися. К Дніпру-Славуті низенько уклоняли. Сам низенько уклонив.
2) Просить, склонять, склонить. Панич уклоняв, щоб кіпці покопати.
