Добача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доба́чити, -чу, -чиш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить, примѣчать, примѣтить. Старі очі не так добачають, як бачили давно колись. А Катря стоїть коло стіни.... бачу — зомліває. Добачає те й мати. Не добача́ти. Дурно видѣть; не замѣчать. І ноги не держуть, і не дочуваю, і не добачаю. А зо мною зустрінуться, мов не добачають. Ти, як дитина, свого лиха не тямиш, не добачаєш.
Жва́вість, -вости, ж. Живость. Зоя дивувалась, де набралось стільки жвавости, спритности в того Тараса. Вилучили всю жвавість з дитини.
Заполони́ти, -ню́, -ниш, гл. Плѣнить, взять въ плѣнъ. Душу мою заполониш. 8. Думка, як би заполонити Четвертинського.
Злосливість, -вости, ж. Злость, злоба, злобность.
Ма́тиця, -ці, ж. 1) Матка, Uterus. 2) Дикая свинья. 3) Пчела-матка. 4) Claviceps purpurea (Sclerotium). 5) Втулка въ мельничномъ колесѣ.
Обліг, -логу, м. Давно непаханное поле. А в моєї родини пшениці ланами, в мене молодої лежить облогами. Ой куди були ярії пшениці, тепер туди облоги. Cм. обліжок. Упав сніжок на обліжок.
Охаба, -би, ж.
1) Гнилая колода.
2) Лужа, болото, старое русло рѣки.
3) Негодникъ, негодница, безпутникъ.
Подзеленькати, -каю, -єш, гл. Позвякать, позвенѣть; позвонить.
Сповнятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. спо́внитися, -нюся, -нишся, гл.
1) Наполняться, наполниться, становиться полнымъ. Уже відро сповнилось водою. Тоді буду я (місяць) світити, як буду сповнятись.
2) Наливаться, налиться (о колосьяхъ). Уже жито сповнилось.
Чільце, -ця, с.
1) Ум. отъ чо́ло.
2) Годъ женской головной повязки.
