Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

потолочити

Потолочити, -чу, -чиш, гл. Измять траву, хлѣбъ, постель. Не дав Бог жабі хвоста, а то б усю траву потолочила. Ном. № 3828. Та не стели білої постелі, — потолочать. Мил. 118.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 379.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТОЛОЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТОЛОЧИТИ"
Жнець, женця́, зв. же́нче, м. Жнець. Ой. на горі та женці жнуть. Макс. 105. Ум. же́нчик. Наша пані пишна проти женчиків вийшла. Чуб. ІІІ. 234.
Людни́й, -а́, -е́ 1) Людской, свойственный человѣку. Одно, та й те не людно (про дитину). Ном. № 9203. 2) Многолюдный. Левиц. Пов. 297. К. Псалт. 98.
Напозича́ти, -чаю, -єш, гл. 1) Набрать взаймы. Ніхто вже не дає: у всіх напозичалися. Харьк. 2) Надавать взаймы. Напозичав людям багато, та як то люде оддаватимуть. Харьк.
Настарчати, -ча́ю, -єш, гл. = настачати. А я зілля настарчаю, їх із лиха виручаю. Стор. МПр. 159.
Облизувати, -зую, -єш, сов. в. облизати, -жу, -жеш, гл. Облизывать, облизать. облизати макогін. Потерпѣть неудачу. Св. Л. 240.
Пошуткувати, -ку́ю, -єш, гл. Пошутить.
Синюк, -ка, м. 1) Грибъ изъ породы Boletus. Радом. у. 2) = синиця 1. Вх. Пч. II. 13.
Сороміжливий, -а, -е. = соромяжливий.
Стовповатий, -а, -е. = стовбоватий. — та мальо́вка. Родъ орнамента при раскрашиваніи мисокъ. Вас. 184.
Теслювати, -люю, -єш, гл. Плотничать. Ой там теслі теслювали: комареві труну збудували. Лукаш. 81.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОТОЛОЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.