Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

потолочити

Потолочити, -чу, -чиш, гл. Измять траву, хлѣбъ, постель. Не дав Бог жабі хвоста, а то б усю траву потолочила. Ном. № 3828. Та не стели білої постелі, — потолочать. Мил. 118.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 379.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТОЛОЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТОЛОЧИТИ"
Вовчиця, -ці, ж. Волчица. Приходить на залісок, аж вовчиця на сонці з вовченятами грається. Рудч. Ск. І. 134.
Ґелева́ч, -ча, м. Брюханъ. Угор.
Кровопій, -пія, м. = кровопивець. Сказано, — кровопій людський. Мир. Пов. І. 131.
Лути́на, -ни, ж. 1) Лубъ. Желех. 2) Прутъ. Угор.
Помішничка, -ки, ж. Ум. отъ помішни́ця.
Поновини, -вин, ж. мн. Обновленіе. Були ж поновини в Єрусалимі. Єв. І. X. 22.
Поранитися, -нюся, -нишся, гл. Слишкомъ рано сдѣлать, поспѣшить. Поранився прийти.
Пухай, -хая, м. Чучело, пугало. Чуб. VII. 576.
Рацю́га, -ги, м. Большой ракъ. Волч. у.
Склик, -ку, ж. Созывъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОТОЛОЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.