Велетів, -това, -ве Принадлежащій великану. Видів мальовану велетову ногу.
Вишник 1, -ка, м. Вишневый садъ. Москаля молодого в вишник дожидала. Ум. вишничок.
Докі́р, -ко́ру, м. Укоръ, укоризна. Докір тому, хто при лихові вдається до шинку. Докором серця не вражає. В словах її почувся докір.
Докуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доку́чити, -чу, -чиш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, докучать, докучить, досаждать, досадить. Мухи йому не докучають, бо тоді ще ніяка нужа не буває. А старший хлопчик лазить, голосить та докуча матері. Та вже ж мені та докучила та чужая та сторононька. Біда докучила. Я стала докучати своїй матері, щоб дула мені їсти. Также безлично. Повернусь на другий бік, або що, бо вже докучило одним боком лежати.
Затурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = затуркати і и 2. Затурчить у вухо горлицею.
Метла́стий, -а, -е. = мітластий. Метласта борода.
Прикликання, -ня, с. Подзываніе, призываніе.
Тирлич, -чу, м. = терлич. Коли б не тирлич, був би я твій панич.
Устне нар. Словесно.
Цвірінькання, -ня, с. Чириканье (воробья).
