Городськи́й, -а́, -е́. Городской. Городське телятко, а сільське дитятко.
Змилосердитися, -джуся, -дишся, гл. Умилосердиться. Поки прут знайшов та й одсердився, та на свою миленькую змилосердився. Крий, Боже, щоб над ним хто з вас змилосердився. Ісус же, змилосердившись, простяг руку.
Масть, -ти́ и масць, -ці, ж.
1) Мазь. Треба масти шукати від пальця.
2) Масть, цвѣтъ животнаго.
3) Масть (въ картахъ). До всякої масти козирь.
Наудити, -джу, -диш, гл. Наудить. Риби не наудив, а лусту спудив.
Начати, -ся. Cм. начинати, -ся.
Проквасити, -шу, -сиш, гл. = душу. Ѣдою, преимущественно кислою, немного оживить себя. Постой, каже, чорте, хоч я собі грушок вирву, — буде чим душу проквасить. (Вівця) почесала з шляху до зеленого моріжку вхопити свіжої травиці та хоч капельку проквасити душу од тії страшенної пилюги.
Рабинин, -на, -не. Рабынѣ принадлежащій. І рабининого сина заступи од нечестивих.
Ростік, -току, м. 1) Мѣсто раздѣленія улицы или дороги на двѣ, рѣки на два рукава. Ой в городі на ростоці пють, гуляють запорожці. На ростоці, на потоці два голуби воду пили. 2) Разгонъ? Угамуй рогатих турів, гордих дук у срібній зброї, росточи лихим ростоком, най не пють крови людської. 3) мн. Уголъ скамьи на по́куті. Отут сідайте на ростоках.
Учта, -ти, ж. Угощеніе, пиръ. Прийшли гості.... почалась учта.
Хуторок, -рка, м. Ум. отъ хутір.
