Вінкель, -кля, м. У галицкихъ плотниковъ: угольникъ.
Гук IІ, -ку, м. 1) Звукъ. Тишу не чути, а гук чути. Рай цілий радости і пекло мук, пісні слав'янські, голос з того світа, невідомий од серця і до серця гук. 2) Крикъ, гулъ, шумъ, стукъ, грохоть. Ой гук, мати, гук, де козаки п'ють. Братчики з веселим гуком підняли діжки з медом та горілкою. Щось гукне: «Химо, Химо!» та й пійде гук по темному бору, аж лунає. У неділю гуки по селу: Карадіч дочку оддає. Настя розчахнула двері з гуком. Гук з замкової гармати. 3) Небольшой водопадъ, порогъ на рѣкѣ. 4) Трубка волынки. Гуде, як гук. 5) Птица. а) = Гукало. б) = Гукарня. 6) Насѣк. Scarabaeus stercorarius. Cм. Гуком. Ум. (кромѣ 1 и 2 знач.). Гучо́к.
Ді́рочка, -ки, ж. Ум. отъ дірка.
Догоди́тися, -жу́ся, -дишся, гл. Доугождать. Не день, не два, як панові, Микиті годила. Догодилась титарівна до самого краю.
Замо́чування, -ня, с. Замачиваніе.
Кленина, -ни, ж. Кленовое дерево.
Плюсь! меж.
1) Выраж. плескъ предмета, упавшаго въ воду.
2) Шасть. Тут плюсь Еней, як будто з неба: «Ось, осьде я, коли вам треба».
Путря, -рі, ж. Родъ кушанья изъ свареннаго ячменя и сладкаго квасу. На закуску куліш і кашу, лемішку, зубці, путрю, квашу.
Синевод, -да, м. пт. Зимородокъ.
Тіпачка, -ки, ж. Трепка. Дамо тобі доброї тіпачки.
