Варуватися, -руюся, -єшся, гл.
1) Не рѣшаться, стѣсняться. Що, Парасю голубонько? що тобі доброго трапилось? — А вона все варується мені сказати, тілько гляне та счервоніє. Як я тебе вірно люблю да заняти боюся. — Займай, займай, козаченьку, да займай, не варуйся: я за славу сама стану, сама й виговорюся. Сватай, сватай, козаченьку, сватай, не варуйся.
2) Остерегаться; беречься. Котрий іде у старости, то най ся варує.
Ганебне нар. = ганебно. Ганебне зневажали.
До́нечка, -ки, ж. Ум. отъ до́ня.
Ма́рево, -ва, с. 1) Сухой туманъ, волнующіяся испаренія. Сонце піднялось височенько, роса висохла; над ставками, над гадками затремтіло ясне марево. 2) Миражъ, обманчивое видѣніе. Марево, паноче, увесь світ мороче. Марево мріється, неначе діється.
Меті́льник, -ка, м. Метельщикъ. Метільники хату замітають.
Пучок, -чка, м. Пучокъ. Пучок зілля. Ум. пучечок.
Розглядіти 2, -ся. Cм. розглядати, -ся.
Спижарня, -ні, ж. Чуланъ для провизіи, кладовая.
Трубити, -блю, -биш, гл.
1) Трубить, играть на трубѣ. З голоду в кулак трубили.
2) Громко лаять? Перед весіллям пси труб'ят, а кури сумуют.
3) Разглашать. Бог не трубить, коли чоловіка губить.
1) Много ѣсть.
Турляти, -ля́ю, -єш, гл. Толкать; гонять. Cм. туряти. Баба її турляє: хоч би ти причепурилась. Турляв один одного, аж сторч летіли. Сама ганяє, жениха турляє, — купує, крає.
