припічок
Припічок, -чка, м. 1) Шестокъ (въ кухонной печи). На припічку жар. Піч наша регоче, коровая хоче; а припічок усміхається, коровая сподівається. 2) Лежанка. Мати сидить на припічку. А дитина на припічку росквакалася.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 432.
Том 3, ст. 432.