Відцуруватися, -руюся, -єшся, сов. в. відцуратися, -раюся, -єшся, гл. Отрекаться, отречься, отказаться отъ кого; отчуждаться. Не одну сотню років по п'ять раз вони од старої науки й словесности одцурувались. Ой чули через люде — тебе рід одцурався. Коли б пан за плуга взявся, то й світа б відцурався.
Гра́ба́рський, -а, -е. Принадлежащій или свойственный землекопу.
Дрюче́чок, -чка, м. Ум. отъ дрюк.
Куртка, -ки, ж. Короткое мужское одѣяніе: родъ кафтана или родъ казакина съ тальею и узкимъ стоячимъ воротникомъ; возлѣ Львова — полотняная одежда только до пояса.
Плюгавенький, -а, -е., Ум. отъ плюгавий.
Попхатися, -хаюся, -єшся, гл. Поплестись, потащиться; полѣзть. Еней по берегу попхався. Отара ж попаски попхалась навманя. Попхався в прийми, то лиха прийме.
Прозьба, -би, ж. Просьба. Як не даси з прозьби, то даси з принуки, а чого прозьба не докаже, то докажуть буки. Ум. про́зьбонька.
Промишляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Промышлять, заниматься. Чим же ви, діду, промишляли, поки ще була жива ваша покійниця?
2) — про себе. Заботиться о себѣ. Я став лучче промишляти про себе.
Увозити, -вожу, -зиш, сов. в. увезти, увезу, -зеш, гл.
1) Ввозить, ввезти, завозить, завезти. Не то кінь, що в болото ввезе, а то що з болота вивезе.
2) Только сов. в. Провезти. Мене, брата піхотинця, міждо коні беріте, хоч милю увезіте.
Шкардувати, -ду́ю, -єш, гл. = шкопиртати.
