Біяк, -ка, м.
1) Большой молотъ, служащій для пробиванія мельничныхъ каменьевъ, для раскалыванья дерева и пр. Біяком дуби в лісі то-що б'ють.
2) = бияк. Ой біяк черешневий, капиця залізна; як мя попер мужик ціпом, аж мі шкура злізла. Ум. біячок. Ув. біячисько.
Кітька, -ки, ж. Игра состоящая въ катаніи яицъ. І в кітьки крашанками грались.
Кручати, -чу́, -чи́ш, гл. Хрюкать.
Побренькач, -ча, м. Больше во мн. ч. побре́нькачі. Звонкая монета, деньги (переносно, въ пословицѣ). Аби були побренькачі, то будуть і послухачі.
Помугикати, -каю, -єш, гл. Пѣть нѣкоторое время себѣ подъ носъ.
Прителепкуватий, -а, -е. Придурковатый, глуповатый. Чи ти ж мене не пізнав, прителепкуватий?
Супротивитися, -влюся, -вишся, гл. Сердиться, враждовать. Зять на мене та й не дивиться, зять на мене супротивиться.
Титарювання, -ня, с. Бытіе церковнымъ старостой.
Хворостяний, -а, -е. Сдѣланный изъ хвороста.
Шкарубіти, -бію, -єш, гл. Покрываться твердой корой сверху, напр.: о землѣ, о кожѣ на рукахъ: корявѣть.
