Виїдати, -даю, -єш, сов. в. виїсти, -їм, -їси, гл.
1) Выѣдать, выѣсть. Поки сонце зійде, роса очі виїсть.
2) Съѣдать, съѣсть все, всѣхъ. Їх би такого росплодилось, що й світу б не було, як би їх грім не бив та вовки не виїдали. Хліб... сарана виїла. Когда говорится о ѣдѣ людей, то виїсти употребляется только въ приложеніи къ жидкой пищѣ: Виїв миску борщу, поїв усі пироги, та й буде з мене.
Забі́дкатися, -каюся, -єшся, гл. Начать жаловаться на свое положеніе.
Ізб.. Cм. зб.
Окоренок, окорінок, -нка, м. Часть древеснаго ствола отъ корня до вѣтвей. Ми відрубали три окоренки від того хворосту, і вони прийшлись як раз до пеньків у лісі.
Позлітати, -та́ємо, -єте, гл.
1) Слетѣть. Кури позлітали з сідала.
2) Взлетѣть. Глянь, півні позлітали аж на хату та й там б'ються.
Поранити, -ню, -ниш, гл. Ранить, изранить. Ти мене поранила дуже. Положив на місті чоловіка зо три, а деяких поранив.
Проколядувати, -ду́ю, -єш, гл. Пропѣть коляду.
Розгарикатися, -каюся, -єшся, гл. Разворчаться. Та й розгарикалась сьогодня стара баба.
Сала, -ли, ж. Небольшой плотъ изъ сноповъ, употреблявшійся козаками при переправѣ черезъ рѣку: на него складывали оружіе и одежду и привязывали его къ хвосту лошади.
Шуба, -би, ж.
1) Шуба. Кунова шуба слід замітає. А на йому шуба-люба, а на шубі поясочок.
2) Родъ игры. Ум. шубка, шубонька, шубочка.
