Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пікинер

Пікинер, пікинір, -ра, м. Пикинеръ. КС. 1899. ХП. 301. А в пікинери вербували, та теж охочих. Шевч. 591. Ой як би нам славних запорожців в пікинери забрати. Грин. III. 601.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 186.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІКИНЕР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІКИНЕР"
Баволна, -ни ж., баволняний, -а, -е. = бабовна, бавовняний.
Граня́стий, -а, -е. = Гранчастий.  Пшениця граняста, а жито ні. Волынск.
Гуси́мець, -мця, м. Раст. Arabis Thaliana. Вх. Пч. II. 29.
Коростявіти, -вію, -єш, гл. Заболѣвать чесоткою.
Мачу́ла, -ли, ж. 1) Рогожка, мочала. Ми, бач, не бачили й не чули, а плели мачули. Василева борода манулами увита, а смолою улита. Мет. 2) об. = маштула. Там такий манула. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
На́вись, -сі, ж. = навис.
Парасоль, -ля, м. Зонтикъ. Желех.
Пацятник, -ка, м. Матка у свиньи. Желех. Вх. Зн. 47.
Покора, -ри, ж. Покорность, смиреніе. К. Дз. 226. Мир. ХРВ. 289. Цнота і покора не має місця у панського двора. Ном. № 1313. Що питали, на все одмовляв з покорою. МВ. (О. 1862. І. 102).
Самопотіти, -почу, -тиш, гл. Коптить, испускать копоть. Вона (лямпа) самопотить. Шух. І. 104.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПІКИНЕР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.