Горобе́й, -бе́я, -б'я́, м. = Горобець. А в горобейка жуінка маленька, сидить на кілочку, пряде на сорочку, що виведе нитку, гороб'ю на свитку, остануться конці — гороб'ю на штанци. Ум. Горобе́єчко, горобе́йко, горобе́йчик. Летів горобейчик, — джив, джив, джив. Горобі́єнько.
Друга́к, -ка́, м. 1) Теленокъ или жеребенокъ на второмъ году жизни. 2) Второй рой, вышедшій въ то-же лѣто изъ одного и того-же улья.
Зав'Язник, -ка, м. Раст. Tormentilla erecta.
Заска́лля, -ля, с. При тесаніи дерева оставшіяся на немъ острыя щепки.
Звоне́ць, -нця́, м. Раст.: a) Rhinanthus crista galli. б) Rhinanthus minor, в) Campanula ranunculoides. Як в житі кукіль, то хлібові покій, а як звонець, то му конець.
Зді́жуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. здіжи́тися, -жу́ся, -жишся, гл. О квашнѣ: сдѣлаться плохою, негодною для употребленія. Чи діжа здіжилась, чи хазяйка сказилась. Діжа здіжилась, чоловіче, всього двоє хліба виходе... Стала вона тоді знати, шо діжі казати, шоб не здіжувалась.
Освідчити, -ся. Cм. освідчати, -ся.
Поставитися Cм. поставлятися.
Тригубий, -а, -е. Съ заячьего губою.
Чуйко, -ка, м. Имя сказочной собаки. Дві собаки: чуйко і бачко.
