Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пірник

Пірник, -ка, м. Пряникъ. Дітворі малій п'ятаччя, пірники й мандрики. Мкр. Н. 24.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 187.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІРНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІРНИК"
Ду-ду! Припѣвъ въ пѣснѣ. Сидить голубца і нарікає, лихого орла проклинає; що через нього пари не має: «ой ду-ду, ду-ду, як же я буду?» Н. п. Ду-ду-ду, ду-ду-ду, вродилася на біду. Н. п.
Заба́мкати, -каю, -єш, гл. = забаламкати.
Запасча́ний, -а, -е. Относящійся къ запаск'ѣ, принадлежащій ей.
Каганцевий, -а, -е. Плошечный.
Кружкома нар. Кружкомъ, въ кружекъ. Посідали кружкома. О. 1862. VIII. 18.
Люба́йстер, -тру, м. Алебастръ. Черк. у.
Само 1 нар. Хотя, однако, все-таки, по. Угор.
Скаменіти, -ні́ю, -єш, гл. = скам'яніти.
Справування, -ня, с. 1) Отправленіе, исправленіе (должности). 2) Поведеніе.
Турецький, -а, -е. 1) Турецкій. Турецька каторга. Макс. 2) турецьке про́со. Amaranthus caudatus L. 3) турецький сльоз. Malva selvestris L.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПІРНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.