Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пісковатиця

Пісковатиця, -ці, ж. Песчаная земля. Вг. Уг. 259.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 187.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІСКОВАТИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІСКОВАТИЦЯ"
Багняний, -а, -е. = Багнистий. Желех.
Бряма, -ми, ж. = брама. Вийшло (військо), брями облягло та й взялось воювати. Чуб. 162.
Закордо́нний, -а, -е. Заграничный.
Капслевий, -а́, -е́ Пистонный (о ружьѣ). Шух. I. 229.
Однораз нар. Сразу, вдругъ. Пішов і однораз знайшов його. Борз.
Повиплоджувати, -джую, -єш, гл. Виплодить, вывести (многихъ).
Похвилюватися, -лю́юся, -єшся, гл. 1) Поволноваться. 2) Взволноваться (во множествѣ).
Похоріти, -рі́ємо, -єте, гл. = похворіти. Тоді саме наші діти похоріли. Васильк. у.
Пролом, -му, м. Брешь, проломъ. Ломаються мов у пролом замковий, потужніють руїною моєю. К. Іов. 64.
Чорноклен, -на, чорно́кленок, -нка, м. Дерево: а) Пакленъ, Acer campestre L. Вх. Пч. І. 8. б) Acer tataricum L. ЗЮЗО. І. 109.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПІСКОВАТИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.