Верклюг, -га, м. Снарядъ для подвѣшиванія котелка надъ огнемъ (въ жилищахъ гуцульск. пастуховъ и пр.). стовп — столбъ вращается, стоя у стѣны, въ каганці нижнимъ концемъ; вертикально къ нему вдѣланъ въ верхній его конецъ (такъ что выходить подобіе буквы Г) четырехгранный брусокъ дерева, назыв. собственно верклюгом, вдоль котораго двигается берфела (кужба) — пластинка съ крючкомъ на концѣ: одинъ конецъ берфели проходить въ отверстіе верклюга и поддерживается въ немъ чопом — колышкомъ, входящимъ въ отверстіе берфели, а на крюкѣ другого конца висить котелокъ; благодаря ряду отверстій для колышка вдоль берфели, ее можно поднимать и опускать, также двигать по прорѣзу верклюга и такимъ образомъ перемѣщать котелокъ. Cм. вертлюг.
Вигоїти, -ся. Cм. вигоювати, -ся.
Насущник, -ка, м. Насущный хлѣбъ. Він... крівавицею добува той насущник.
Потаємно нар. = потаємне. Потаїмно знов прийшла до Гиліни.
Приповісти Cм. приповідати.
Прямцювати, -цю́ю, -єш, гл. = прямувати 1, 2. І не куди где він, а до них у ворота прямцює.
Срем'я, -м'я, с. = стрем'я.
Телятина, -ни, ж.
1) Телятина.
2) Телячья шкура. Пом'яни, Господи, тії книги, шо в церквах лежать.... іще й тую, що телятиною обшита. Ум. телятинка.
Ткачувати, -чую, -єш, гл. Заниматься ткачествомъ.
Угризти, -зу, -зеш, гл. Отгрызть. Ніяк не вгризе хліби, — такий сухий.
