Городя́нин, -на, м. Горожанинъ. Вийшли к йому всі городяне. Не йди за крамаря, не йди за городянина.
Підсередульший, -а, -е. Слѣдующій за среднимъ (о братѣ, сестрѣ и пр.).
Підскарбій, -бія, м. Казначей, казнохранитель.
Посхоплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Схватиться, вскочить (о многихъ). Посхоплювались усі — да навтіки. Жиди посхоплювались да, піднявши манатки, так і майнули. Посхоплювались ми на віз.
Псити, псю, псиш, гл. Хирѣть, болѣть. Уже ця корова так жила, так псила — поки й здохла.
Скука, -ки, ж. Скука. Тобі од скуки тілько ловити мух.
Стидкий, -а, -е. Заставляющій себя стыдиться, постыдный. Де ся взяв татарин, стидкий, бридкий, поганий. Сидить стидка з своім милим, да ще й обнялася.
Теско, -ка, м. = тезко.
Шепт, -ту, м.
1) Шепотъ. За вашим шептом нашого крику не чутно. Шептом казати.
2) мн. Нашептыванія, пришептыванія. Баб'ячі шепти.
Шугнути, -гну́, -не́ш, гл. 1) Полетѣть съ шумомъ; переносно: быстро двинуться, броситься. Вони, мов те вороння, так і шугнули на ростіч. Устала з труни та як шугне по церкві. Люде так і шугнули од тих дверей. 2) Упасть въ яму. Шугнув у провалля, аж зашуміло. 3) Вспугнуть, согнать (птицъ). Шугнув горобців.
