Верея, -реї, ж. Ось, на которой ходить дверь; столбъ, на который навѣшены ворота. КС. 1882. IV. 171. Поставивши ворота з вереями. К. Іов. 85.

Випозіхатися, -хаюся, -єшся, гл. Назѣваться вдоволь. Зараз схопивсь, випозіхавсь, вичухався, помолився Богу. Кв. II. 51.

Волос, -са, м. 1) Волосъ. Без Божої волі і волос з голови не спаде. Ном. № 27. Всі вісім будуть однакові: волос у волос, голос у голос. Рудч. Ск. II. 90. волос часто значитъ волоса, всѣ волоса на головѣ: У волиночки коса з золотого волоса щирий бір освітила. АД. І. 83. Не покинь же мене, Боже, як мій волос побіліє. К. Псал. 161. волосом світити. Быть дѣвицей. Ном. № 8884. волосом засвітила. Говорится о замужней женщинѣ, когда у нея спадетъ очіпок. Ном. № 3994. 2) Опухоль съ нарывомъ на пальцѣ. Кому чи трясцю одігнати, од заушниць, чи пошептати, або і волос ізігнать. Котл. Ен. ІІІ. 13. волос виливати. Лѣчить извѣстнымъ образомъ волос. О. 1862. X. 36. 3) Гусеница Euprepia. Ум. волосок, волосочок.

Галанці, -ців, м. мн. Узкіе брюки. У німецьких галанцях. Стор. I. 111. Носили латані галанці. Котл. Ен. IV. 14.

Засти́гти Cм. застигати.

Зносити, -шу, -сиш, сов. в. знести, -су, -сеш, гл. 1) Сносить, снести съ чего либо внизъ или съ какого либо мѣста. «Зносьте худобу!» А добра ж то повнісінький віз, іще й намисто товсте. Стали зносить. Рудч. Ск. II. 58. Тиха вода, тиха, бережечки зносить. Мл. л. сб. 329. А далі і знесло млинок. Хата. 51. 2) Снашивать, снести изъ разныхъ мѣстъ въ одно. 3 нечистою силою збірає і зносить людям гроші. Стор. МПр. 169. 3) Сносить, снести снизу вверхъ. Зніс на горище мішок з половою. Зносють на віз скриню. Грин. III. 546. 4) Поднимать, поднять, возносить, вознести. Високо к небу очі свої зносять. Гол. І. 34. Як знесете вгору сина. Єв. І. VIII. 28. 5) Рубить, срубить, срѣзать, снять. Так живо ниву знесемо. Хата, 103. Тобі голову знесу по самі плечі. Рудч. Ск. І. 45. 6) Переносить, перенести, выносить, вынести, вытерпѣть. Ой як важко сплисти море, то так тяжко знести горе. Мл. л. сб. 260. Гаразду знести не може, а біду терпить. Ном. № 2208. 7) Уничтожать, уничтожить, упразднять, упразднить, отмѣнить. Мало не пів села пожежа знесла. Г. Барв. 456. Їхній приговор знесуть. Павлогр. у. Хвалиться знести всю шляхту й панство. К. ЦН. 256. 8). Только сов. в. О яйцахъ: снести. Та була в їх курочка ряба, та злізла на поличку, та знесла яєчко. Чуб. III. 107. 9) зносити мислі, зносити мислям. Думать. Я до тебе не говорю, тілько мислі зношу. Чуб. V. 327. Мислоньки мене зносять. Грин. III. 246. 10) — голово́ю. Быть въ состояніи по своему уму сдѣлать что-либо, соображать, сообразить, уразумѣть. Чи він би ж громадське діло зніс головою. Кіевск. у. Що ж вам, свату, вражу я? Їй Богу й головою не знесу. Грин. ІІ. 208. 11) охо́та зносе. Охота есть, берегъ. Як зносе його охота ковалювати, най учиться. Камен. у.

Патли, па́тлі, -лів, м. мн. Длинные волосы, космы. Невістка дівчину так і вхопим за патли. Г. Барв. 369. Тогді то жид-рандар стиха підхождає, козака за патлі хватає. Дума.  

Посидящий, -а, -е. Усидчивый. Рк. Левиц.

Топірчик, -ка, м. 1) Ум. отъ топір. 2) мн. Раст. a) Viola tricolor. Шух. І. 22. б) Viola declinata. Шух. І. 21.

Цікавість, -вости, ж. 1) Любопытство. 2) Интересъ. Ти б мені росказав хоч для однієї цікавости. Левиц. Пов. 69.